Видатні особистості

Видатні особистості

Давид Гільберт 

(1862-1943)

       Математик-універсал, ім'я якого зустрічається майже в усіх розділах сучасної математики. В 1900 р. на Всесвітньому математичному конгресі (Париж) Гільберт сформулював 23 важливі математичні проблеми, вирішення яких, на його думку, сприяло б подальшому розвитку математики. "Ми, математики, часто оцінюємо свої успіхи міркою того, які з Гільбертових проблем пощастило досі розв'язати",- сказав відомий математик Г. Вейль.
На сьогоднішній день розв'язано 21 проблему із його списку, тобто математикам XXI століття належить завершити почате і відкрити перед собою нові горизонти.

    Піфаго́р (дав.-гр. Πυθαγόρας, 570 до н. е., Сідон — 497 до н. е., Метапонт) — давньогрецький філософ, релігійний та політичний діяч, засновник піфагореїзму, який став легендою і джерелом дискусій уже в стародавні часи. У 306 р. до н. е. йому, як найрозумнішому з греків, поставили пам'ятник у Римському Форумі. З тих часів мало що прояснилося в біографії Піфагора та в історичній ролі організованого ним союзу, клубу чи ордену піфагорійців. І досі висуваються нові гіпотези, тлумачення діяльності стародавнього мудреця та його послідовників.

        Аристарх Самоський, грец. Αρισταρχος ο Σαμιος (бл. 310 до н. е. — бл. 230 до н. е.) В його трактаті «Про величини і відстані Сонця і Місяця» була поставлена задача про визначення відстаней до небесних тіл; ця задача потребувала обчислення співвідношення сторін прямокутного трикутника при відомому значенні одного з кутів. Аристарх розглядав прямокутний трикутник, утворений Сонцем, Місяцем і Землею під час квадратури.

       Першим спеціалізованим трактатом з тригонометрії був твір середньоазійського ученого аль-Біруні (X–XI століття) «Книга ключів науки астрономії» (995–996 роки). Цілий курс тригонометрії містив головну працю алі-Біруні — «Канон Мас‘уда» (книга III). На додаток до таблиць синусів (з кроком 15') Ал-Бируні навів таблиці тангенсів (з кроком 1°). Ідеологічно праці Біруні близькі до птолемеєвських — мовою хорд він формулює теореми про синус подвоєного і половинного кута, синус суми і різність кутів^[64]. Серед додатків книги аль-Біруні показує побудову правильного вписаного дев'ятикутника і наближене обчислення довжини його сторони; цей алгоритм він використовує для знаходження ${\displaystyle ~\sin 1^{\circ }}$. В іншій праці, «Геодезія», Біруні навів результати власних вимірювань довжини земного меридіану, слідством з яких є оцінка радіуса Землі, близька до істинної (в перерахунку у метричну систему, Біруні отримав 6340 км)^[65].